Zozulka

“Зозулька” – так, згадую, мене лагідно називала бабуся у дитинстві. Однак це значно більше, ніж зменшено-пестливе звертання. Це слово про турботу, увагу, про відчуття дому, тому і я назвала її так.

Це моя невелика квартира малосімейного типу у спальному районі Львова, яка, як і кожен з нас, мала в собі потенціал. Аби його реалізувати, було прийняте рішення про перепланування: так, майстри дбайливо демонтували стіну між кухнею та кімнатою і збільшили санвузол. Простір впустив багато світла, а Zozulka розкрила крила.